Які практичні підходи допомагають надолужити прогалини у знаннях учнів?

 

1.        Які практичні підходи допомагають надолужити прогалини у знаннях учнів?

У роботі з прогалинами найважливіше – не поспішати «надолужувати», а почати з

об’єктивної діагностики. Варто відійти від «культури правильних відповідей» і дати учням «право на помилку» – без страху бути покараним оцінкою. У цьому допомагає формат формувального оцінювання.

2.    Як оцінювати динаміку прогресу дітей, які мають освітні втрати?
Тут важливо змінити фокус, та оцінювати не результат, а індивідуальні зусилля й прогрес. Перейти від питання «Скільки знаєш?» до «Що вже вдається краще, ніж учора?»
Кілька практичних рішень:
• Динамічне портфоліо учня – все, що дозволяє зафіксувати особистий приріст (приклади робіт у паперовому та/або електронному вигляді);
• Рубрики для самооцінювання з маркерами на кшталт «спробував/ла», «усвідомив/ла», «застосував/ла»;
• Регулярна рефлексія – дитина відповідає: «Чого навчився/лась?», «Що ще складно?», «Що мене здивувало?”», «Як отримані знання можна застосувати у житті?»
Такий підхід відповідає концепції НУШ, оскільки орієнтується на особистісний прогрес і цінність суб’єктності учнівства.
3. Яким повинен бути збалансований зміст навчання за предметами природничої галузі?
    Автор вважає, що збалансований зміст у природничій освіті, має базуватись не на рівномірному розподілі тем, заради «справедливої уваги» до кожного предмета. Це має бути логіка, що відповідає запитам часу, віковим особливостям і дає дитині системні знання.
Три «кити», на яких базую зміст:
• Компетентнісний підхід – не лише знати, а й застосовувати (наприклад, не просто розповісти про кругообіг води, а спроєктувати фільтр для очищення);
• Інтегрований підхід – наприклад тема «Фотосинтез» (на її прикладі у методичному посібнику розглянуто універсальний дизайн уроку) має висвітлювати не лише фізико-хімічні, біологічні, а й суспільно-економічні аспекти цього явища;
• Актуальність – екологічні виклики, здоров’я, сталий розвиток. Це відповідає ДСБСО, де наголошено на зв’язку змісту з реальним життям, дослідженнях, міжпредметності.
4. Проблеми самооцінювання учнів. Критерії, контроль, корегування.
Самооцінювання – це про довіру дитини як до вчителя так і до процесу. Якщо учнівство не розуміє критеріїв, не бачить сенсу в рефлексії – воно оцінює не прогрес, а себе ("Я нерозумний/а. Я не встигаю."). Тому робота з якої варто почати в першу чергу — з культурою оцінювання в класі.